Перед початком Першої світової війни у серпні 1914 року Львів був столицею коронного краю Галичини. Згідно з переписом 1910 року в місті проживало 206 113 осіб, серед яких 51% католиків, 28% юдеїв, 18% грекокатоликів. Від вересня 1914 року до червня 1915 року Львів був окупований військами Російської імперії і входив до складу ГалицькоБуковинського генералгубернаторства. Одночасно з капітуляцією АвстроУгорщини у листопаді 1918 року місто стало ареною збройної боротьби між українцями і поляками. Після підписання Ризької мирної угоди 1921 року Львів відійшов до Польщі і став столицею Львівського воєводства. Упродовж Першої світової війни Львів перебував у безпосередній близькості до лінії фронту. Мешканці міста жили у постійній напрузі. Військова цензура радикально обмежувала та викривлювала інформацію про події на фронтах. За підозру у неблагонадійності можна було потрапити до тюрми чи під розстріл. Через залізничну станцію у Львові регулярно проходили численні групи полонених, ранених і біженців. Від напливу людей та скрути санітарний стан у місті погіршувався, часто спалахували епідемії. Найважче доводилося у зимовий сезон — населення потерпало від недостатнього опалення і браку продовольства. Одним зі способів долати проблеми та психологічні травми, спричинені війною, була благодійність, а також розваги — театри, казино, кінотеатри, концерти та заняття спортом.