"Часпанич",це вже шоста пісня в моєму доробку на вірші Руслана Леськіва. Хороша, правильна поезія спонукає до того ,щоб перекласти її на мову нот. То ж приємного вам прослуховування!

Час неначе панич: має гарну тростину:
Нею, тихо йдучи, крокам стукає в такт
Хтось почує в ударах тростини антракт,
А ще хтось епілог, та останню хвилину.

Час немов той пісок у південній пустелі
Поміж пальців тече й тане десь в міражах:
Йдеш до них, часто губишся в свої слідах
Тільки ро́ки довкола мов дюни та скелі…

Час бігунмарафонець. Він дихає а спини,
І той подих вже можна відчути на старті:
Це змагання покаже чи ми чогось варті...
А, ще, знаєш, для нас час давно не години:

Наш лік часу так схожий на гарні етюди
В них ми вчились єднати спокійне й шалене
Десь між серця ударів й відлунням у вени...
Цей лік часу захований гли́боко в груди!

Час від часу наш час тихо йде на перони,
І стоїть без тростини, заплющивши очі
Він вслухається в рейки й колеса щоночі,
Обіймаючи всіх, хто сідають в вагони...
Та цілує хто йтиме з вокзалу додому...
Потім знову біжить. Час не знає утоми